IBBY оголосило Почесні списки 2026 року. Серед 59 представлених у списку країн є Україна.
Від України в Почесних списках 2026 року фігурують письменниця Дара Корній із книжкою “Чому розквітає папороть” (ілюстрації Наталії Шморгун, видавництво “Ранок”), ілюстратор Олександр Шатохін із книжкою “Нарвали не плачуть” (тексти Олександра Подоляка, видавництво “Крокус”) та перекладачка Божена Антоняк із перекладом книжки польської письменниці Йоанни Яґелло “Іменини” (видавництво “Урбіно”).
Цікаво, що цього року тема України присутня й у творах інших письменників. Наприклад, до списку ввійшла книжка шведського письменника Оскара Круна “Раю немає” (Det finns inget paradis). В анотації зазначено, що “підліток Александр проводить переломне літо наодинці зі своїм суворим дідусем у прибережному селі, поки його мати працює волонтером на українському кордоні”. Поки що українського перекладу роману немає, тож складно сказати, наскільки глибоко і як саме розкривається українська тема у творі шведського автора.
На жаль, традиційно, у списках є й російські творці дитячої літератури. Особливо іронічно виглядає той факт, що списки було оголошено в день, коли росія вчергове масово обстріляла столицю України, знову загинули мирні жителі, були зруйновані домівки. Слід відзначити, що від 2022 року, попри роз’язану війну, у списках IBBY щоразу фігурувала росія.
Коли учасники виростають із читацьких клубів
Друга частина матеріалу рубрики #НовеЧитання про книжкові активності від програмипромоції читання «Текстура» (Івано-Франківськ). В першій частині керівниця програми Ярина Микитин розповіла про читацькі клуби для дітей. Сьогодні пропонуємо зануритися у тему читання підлітків.
Після року роботи з дітьми вікових категорій 6–8 та 10–12 років нам стало цікаво розширити аудиторію й захопити старших підлітків. До того ж ми почали отримувати запити як від самих учасників, так і від їхніх батьків про створення клубу для старших дітей.
Для підлітків 14–16 років ми вирішили не повторювати формат читацького клубу. Нам хотілося створити простір, де книжка буде приводом для розмови про важливі теми, власні переконання та досвіди. Так народився дискусійний клуб.
До команди долучився вчитель та модератор дискусійних клубів Володимир Половський, якому відгукнулася наша ідея та запропонований список книжок. Разом ми почали шукати формат, який дозволяв би підліткам не просто говорити про прочитане, а аргументувати власну позицію, слухати інших та вести змістовний діалог.
У першому сезоні дискусійного клубу взяли участь двадцять підлітків. Ми зустрічаємося раз на місяць і обговорюємо книжки у форматі «класики» та «новатори». Читаємо дуже різні за жанром і тематикою тексти від «Відьма вмирає втретє» Юлії Нагорнюк до «Країни блакитних орхідей» Мирослава Капія, а потім намагаємося відповісти на запитання: чи може ця книжка стати класикою? І головне — чому? Новатори в свою чергу ж стають на бік, того що книжка не може називатися класикою, і аргументують чому.
Саме тут починається найцікавіше. Підлітки сперечаються, переконують одне одного, шукають аргументи, наводять приклади, згадують інші книжки та культурні явища. Часто одна й та сама книжка отримує зовсім різні оцінки, але саме це робить дискусію живою та захопливою.
Для структурування обговорень ми використовуємо метод «Шести капелюхів мислення», розроблений психологом Едвардом де Боно. Він дозволяє подивитися на проблему з різних точок зору та відокремити емоційні реакції від логічних аргументів. Кожен учасник отримує можливість висловитися через певну роль, а розмова стає більш глибокою та багатогранною.
Ми також намагалися зробити клуб місцем, де хочеться бути. Залучали видавництва для надання знижок на книжки та невеликих подарунків для учасників, приносили смаколики та напої, заохочували підлітків приносити щось своє. Здавалося б, дрібниці, але саме вони допомагають створити атмосферу, в якій комфортно проводити час разом.
Цей формат перевершив наші очікування. Ми хвилювалися, що старші підлітки будуть менш відкритими до нових спільнот або надто зайнятими навчанням та власними справами. Насправді ж за сім місяців зустрічей сформувалася дуже дружня група, яка вже почала вигадувати активності поза межами клубу. Наприклад, зараз учасники разом із Володимиром працюють над власною Dungeons & Dragons кампанією.
Особливо тішить те, що частина учасників дискусійного клубу — це діти, які колись прийшли до нас у перші сезони читацьких клубів. Вони підросли й перейшли в наступну вікову категорію, але залишилися з нами. Для мене це один із найважливіших показників того, що ми рухаємося в правильному напрямку. Адже фактично ми зрощуємо власну аудиторію через книжки, спільноту та спільний досвід. І якщо діти повертаються до нас через кілька років уже в новому форматі, значить усе це має для них цінність.
Що мотивує нас продовжувати?
Часом нас запитують, чи не складно працювати з дітьми та підлітками. І відповідь завжди однакова: складно. Це аудиторія, яка дуже швидко відчуває нещирість, не буде приховувати, якщо їй нудно, і завжди покаже, коли формат не працює. Але саме тому робота з дітьми приносить так багато радості та сенсів.
Найбільше нас мотивують моменти, коли ми бачимо, як змінюються учасники. Коли дитина, яка на першій зустрічі боялася висловити свою думку, за кілька місяців активно дискутує про книжки. Коли підлітки починають дружити поза межами клубу. Коли батьки пишуть, що дитина самостійно просить купити нову книжку або починає більше читати вдома.
Особливо цінними є історії тих учасників, які ростуть разом із нами. Коли діти переходять із молодших читацьких клубів до старших форматів, а потім повертаються вже на дискусійні зустрічі, ми бачимо результат роботи не в цифрах, а в людях. Це нагадує нам, що спільнота формується поступово — від однієї книжки, однієї розмови й однієї зустрічі до багаторічних зв’язків.
Мабуть, саме це і є нашою головною мотивацією. Ми не просто проводимо події про книжки. Ми створюємо простір, де діти можуть знайти друзів, навчитися слухати й бути почутими, відчути себе частиною спільноти та зрозуміти, що їхня думка має значення.
І поки ми бачимо, як після чергової зустрічі діти не поспішають розходитися додому, а продовжують говорити між собою про книжки, життя чи нові ідеї, ми знаємо, що хочемо продовжувати.
Які зміни ми спостерігаємо після трьох років роботи?
Працюючи з дітьми та підлітками, дуже легко потрапити в пастку очікування швидких результатів. Але більшість змін, які ми спостерігаємо, відбуваються поступово й часто стають помітними лише через кілька років.
Напевно, найважливіше для нас спостереження — це те, що діти повертаються. Повертаються на наступні сезони, приводять друзів, рекомендують клуби своїм знайомим, а згодом переходять із молодших форматів у старші. Сьогодні серед учасників дискусійного клубу є підлітки, які колись приходили до нас на перші читацькі зустрічі. Для нас це свідчення того, що спільнота справді формується та має для них цінність.
Ми також бачимо, як змінюється ставлення до читання. Для багатьох дітей книжка поступово перестає бути лише частиною шкільної програми. Вона стає приводом для розмови, можливістю висловити власну думку, посперечатися або краще зрозуміти себе та інших.
Окремою зміною є те, що довкола клубів формується коло довіри серед батьків. Вони починають сприймати читання не лише як навчальний інструмент, а як спосіб соціалізації, розвитку критичного мислення та емоційної чутливості.
Мені також здається, що за ці роки змінилося саме місто. Коли ми починали працювати з дитячою та підлітковою аудиторією, таких можливостей було значно менше. Сьогодні ми бачимо більше читань, майстер-класів, книжкових подій у книгарнях та бібліотеках, а також більше авторів і авторок, які приїжджають до Івано-Франківська на зустрічі з молодими читачами. Звичайно, це не заслуга якоїсь однієї організації чи книгарні. Але ми точно відчуваємо, що були частиною цього руху та допомогли зробити розмову про дитяче читання помітнішою в місті.
Втім, найбільше нас тішить інше. Ми бачимо, як діти вчаться слухати одне одного, відстоювати свою позицію вдало підбираючи слова або комунікувати без підвищеного голосу, аргументувати свої думки та бути відкритими до чужого досвіду. У час, коли навколо так багато інформації та швидких реакцій, це здається нам не менш важливим результатом, ніж любов до читання.
Можливо, саме це і є головною зміною. Через книжки ми починаємо будувати не лише читачів, а й уважніші, відкритіші до діалогу спільноти. Бо зрештою діти приходять до клубів через книжки, але залишаються в них через людей.
Що б ми порадили тим, хто хоче створювати читацькі клуби у своєму місті?
За три роки роботи ми не знайшли універсальної формули успішного читацького клубу. Але є кілька речей, у яких переконалися на власному досвіді.
Насамперед варто починати не з книжок, а з людей. Перш ніж формувати програму, спробуйте зрозуміти, для кого ви створюєте клуб і який запит існує у вашій спільноті. Часто дітям потрібне не лише читання. Вони можуть шукати друзів, нові знайомства, відчуття приналежності, можливість бути почутими або просто безпечний простір для проведення часу. Саме тому ми завжди намагалися слухати свою аудиторію та адаптувати формати до її потреб.
Не менш важливими за книжки є люди, які працюють із дітьми. Ми переконалися, що хороший куратор чи модератор — це не обов’язково людина, яка прочитала найбільше книжок. Значно важливішими є вміння слухати, модерувати розмову, підтримувати цікавість і створювати атмосферу, у якій кожна дитина почуватиметься комфортно. Книжкові знання можна здобути, а от щирий інтерес до дітей та повага до їхньої думки замінити значно складніше.
Ще один важливий урок — читання не обов’язково має обмежуватися розмовою про текст. Нам добре допомагали різноманітні інтерактивні елементи: читацькі щоденники, творчі завдання, малювання, робота з пластиліном, ігри, дискусійні формати та інші способи взаємодії з історією. Часто саме через гру або творчість діти починають відкриватися та занурюватися в книжку глибше.
Також ми б радили не оцінювати успіх клубу виключно кількістю учасників. Звичайно, повні групи радують, але не менш важливими є інші показники. Чи повертаються діти на наступний сезон? Чи приводять друзів? Чи продовжують спілкуватися між собою після завершення зустрічей? Чи просять порадити наступну книжку? Саме такі речі часто говорять про реальний вплив значно більше, ніж статистика відвідуваності.
І, мабуть, найголовніше — не боятися змінювати формат. Наші читацькі клуби сьогодні відрізняються від тих, які ми запускали на початку. Ми постійно тестували нові підходи, дослухалися до учасників, відмовлялися від того, що не працює, і вигадували нові формати. Гнучкість виявилася не менш важливою за планування.
Зрештою, читацькі клуби — це не про те, як змусити дітей читати більше. Вони про створення простору, де книжка стає приводом для спілкування, дружби, відкриттів і спільного досвіду. А все інше виростає вже з цього.
Працюючи над читацькими клубами, ми поступово накопичували не лише досвід організації зустрічей, а й розуміння того, що допомагає дітям взаємодіяти з книжками глибше. Так народилася ідея читацьких щоденників для дітей та підлітків — інструменту, який допомагає не просто фіксувати прочитане, а розмірковувати над історіями, формулювати власну думку та будувати особисті стосунки з читанням.
Фактично ці щоденники стали продовженням усього, чого ми навчилися за роки роботи з клубами. У них зібрані підходи, завдання та принципи, які ми тестували разом із дітьми під час зустрічей. Саме тому ми сприймаємо їх не лише як видання для читачів, а й як своєрідний ресурс для бібліотекарів, книгарів, учителів, культурних менеджерів та всіх, хто хоче створювати власні читацькі спільноти. Ми будемо раді, якщо цей досвід надихне когось започаткувати читацький клуб у своїй школі, бібліотеці, книгарні чи громадському просторі. Адже чим більше місць, де діти можуть зустрічатися довкола книжок, тим сильнішою стає культура читання загалом.
Матеріал підготували в межах проєкту «Сприяння діалогу для інтеграції та стійкості в громадах Івано-Франківська» завдяки підтримці благодійної організації Renovabis.
Щоб розвивати культуру волонтерства через освіту, від 2023 року Українська Волонтерська Служба впроваджує Шкільні уроки волонтерства на різні теми — від збереження довкілля до протидії дезінформації — та ділиться цими матеріалами з освітянами/-ками.
Нині організація прагне розширити базу цікавих та важливих тем для уроків, тому запрошує освітян/-ок взяти участь у конкурсі, подавши авторські розробки занять із волонтерства.
Хто може взяти участь у конкурсі?
Вчителі, педагоги/-ні та методисти/-ки, які прагнуть інтегрувати тему волонтерства у навчальний процес та хочуть розробити власну ідею уроку, який зможуть проводити колеги зі всієї України впродовж наступного навчального року.
Подати матеріали можна до 15 липня включно.
Ключова умова обраної теми уроку — не дублювати вже наявні теми. Їхній перелік можна перевірити на сайті Української Волонтерської Служби в розділі «Шкільний урок волонтерства».
Подати матеріали можна за чотирма категоріями:
«Я – волонтер/-ка: цінності, емпатія та перші кроки» (для учнів та учениць 5-7 класів)
«Волонтерство як соціальна дія» (для учнів та учениць 8-9 класів)
«Волонтерство та підготовка до дорослого життя» (для учнів та учениць 10-11 класів)
Вільна тема (авторський вибір) (для учнів та учениць 5-11 класів)
Що отримають переможці/-ниці конкурсу:
Публікацію свого Шкільного уроку волонтерства у відкритій базі матеріалів Української Волонтерської Служби та посібнику для Шкільних клубів волонтерства із зазначенням авторства.
5 переможців/-ниць отримають грошову винагороду у розмірі 5 000 гривень.
20 переможців/-ниць отримають цінні подарунки від Української Волонтерської Служби.
Більше деталей про конкурс можна дізнатися тут. Аби першими дізнаватися анонси освітніх можливостей та отримувати нові матеріали Шкільних уроків волонтерства, можна підписатися на канал Української Волонтерської Служби.
Конкурс реалізується спільно з Інститутом модернізації змісту освіти за підтримки ЮНІСЕФ Україна та фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва і розвитку Німеччини (BMZ) через державний банк розвитку KfW.
Цього тижня відбудеться Дитячий форум у Львові
380 подій за два дні: скоро у Львові відбудеться наймастабніша подія для дітей в Україні Найбільший дитячий та підлітковий фестиваль країни повертається 27–28 червня 2026 року з безпрецедентним масштабом, щоб донести головне — читати це круто!
Тема фестивалю — “Навколо світу за два дні”. На цей час Львівський палац мистецтв перетвориться на великий простір пригод, творчості та відкриттів для дітей, підлітків і їхніх батьків.
На учасників чекатиме затишне сенсорне читання та мандрівка у Казкосвіт Івана Франка. Шукачі пригод зможуть пройти котоквест стежками Кланів та послухати котячий концерт. Найбільш творчі випробують свої сили на майстер-класах з кавового живопису, гравірування по склу, створення артбуків та вовняної акварелі. А юні винахідники відкриватимуть професії майбутнього на спеціальній STEM-станції, братимуть участь у наукових шоу та майстер-класах із конструювання LEGO. Повна програма заходів тут.
Окрему вечірню програму для підлітків (із 17:00) представлять Галина Крук, Остап Українець, Іван Андрусяк, Остап Сливинський та Ярина Каторож.
Коли: 27–28 червня 2026 року, 11:00–19:00 Де: Львівський палац мистецтв (вул. Коперника, 17) Вхід: ВІЛЬНИЙ!
Як «Текстура» зрощує читачів та читачок?
В рубриці #НовеЧитання БараБука ділиться історіями ініціатив, які (кожен у свій спосіб) розвивають культуру дитячого і підліткового читання. Сьогодні запрошуємо відвідати гостинний Івано-Франківськ та познайомитися з програмою промоції читання «Текстура», яка запустила там кілька хвиль книжкових активностей. Про досвід «Текстури» розповідає керівниця програми Ярина Микитин.
Щосуботи тут народжуються історії
Щосуботи в стінах Промприладу чути сміх, уривки жвавих дискусій про книжкові сюжети та героїв. Тут сперечаються про мотиви злодіїв, шукають підказки до загадкових злочинів, розмірковують про бджіл і навіть про динозаврів, які, можливо, ховаються у ваших шафах. Ви точно впевнені, що ні?
Саме так починаються читацькі клуби для дітей та підлітків, які проводить програма промоції читання «Текстура» в Івано-Франківську. У колі однолітків, під чуйним супроводом кураторок, книжкові історії стають приводом не лише для розмов про літературу, а й для знайомств, відкриттів і розвитку уяви. Тут поступово зникають бар’єри між дітьми з різним досвідом, характером і вподобаннями, а на їхньому місці виникає простір довіри та спільності.
Кожна зустріч поєднує читання уривків, обговорення та творчі активності. Персонажі книжок оживають у малюнках, виробах із повітряного пластиліну, командних завданнях та іграх. Часто саме це найбільше дивує учасників: виявляється, читання — це не лише сторінки тексту, а й можливість творити, фантазувати та досліджувати світ разом з іншими.
Поступово діти знаходять спільні інтереси не лише в книжках. Хтось любить те саме морозиво, хтось дивиться той самий мультфільм, а хтось захоплюється схожими історіями. Так виникають нові знайомства, які нерідко переростають у дружбу, а очікування наступної зустрічі стає не менш важливим, ніж сама книжка.
Як зацікавити дитину читанням?
Щоб потрапити до читацького клубу, не потрібно проходити жодних тестів чи демонструвати список прочитаних книжок. Достатньо бути відкритим до історій і розмов про них. У наших клубах є діти, які читають багато й охоче, є ті, хто лише починає відкривати для себе книжки, а є й ті, хто приходить із переконанням, що читання — це нудно і навряд чи хтось може їх зацікавити.
У команді «Текстури» ми прагнемо руйнувати міф про читання як про обов’язок чи покарання. Нам важливо показати, що книжка може бути такою ж захопливою пригодою, як комп’ютерна гра, фільм чи улюблене хобі. Читання відкриває простір для уяви, власних інтерпретацій і несподіваних знахідок.
До клубу дітей приводять різні причини. Хтось шукає однодумців, хтось нещодавно переїхав до нового міста і хоче знайти друзів, а хтось приходить тому, що його заохотили батьки. Ми не намагаємося переконати всіх однаковими аргументами. Натомість створюємо середовище, у якому кожен може знайти щось своє — цікаву історію, новий досвід, можливість висловити власну думку чи відчути себе частиною спільноти.
Особливу увагу ми приділяємо атмосфері клубу. Для нас важливо, щоб кожна дитина знала: її думка про книжку має значення. Тут немає «правильних» чи «неправильних» відповідей, а різні погляди стають основою для розмови. Саме в такому безпечному й відкритому просторі народжується справжня цікавість до читання, бажання досліджувати нові книжки та ділитися своїми враженнями з іншими.
З чого все почалося
Читацькі клуби для дітей та підлітків з’явилися у «Текстурі» у 2024 році. На той момент ми вже активно працювали з дорослою аудиторією, проводили книжкові події та розвивали культуру читання в Івано-Франківську. Та згодом зловили себе на думці, що майже не взаємодіємо з дітьми й підлітками — тими, у кого читацькі звички лише формуються.
Для нас це стало важливим викликом. Адже любов до читання часто народжується саме в дитинстві, а книжки можуть бути не лише джерелом знань чи розваги, а й інструментом соціалізації, способом пізнавати себе та світ, знаходити спільну мову з однолітками й шукати власну ідентичність.
Ми також бачили, що в Івано-Франківську бракує регулярних літературних подій для дітей та підлітків, які були б не разовими заходами, а простором для формування сталої спільноти. Тож запуск клубів став відповіддю одразу на кілька запитів — і міста, і нашої команди.
Щоб створити якісну програму, ми запросили до співпраці культурну менеджерку Оксану Зьобро, яка допомогла розробити концепцію першого та другого сезонів. До команди також долучилися кураторки, які працюють в альтернативній школі Kaizen та мають значний досвід взаємодії з дітьми різного віку. Їхня щоденна практика допомогла нам побудувати простір, де важливими є не лише книжки, а й довіра, уважність та індивідуальний підхід до кожної дитини.
Коли ми оголосили відкритий набір на перший безоплатний сезон, отримали значно більше зацікавлення, ніж очікували. Разом із заявками надходили десятки запитань про формат зустрічей, принципи відбору книжок та умови участі. Ці розмови виявилися для нас дуже цінними: вони допомогли краще зрозуміти потреби аудиторії та вдосконалити комунікацію в наступних сезонах. Багато в чому підхід до роботи клубів формувався саме в діалозі з учасниками та їхніми родинами.
Адже робота з дітьми неможлива без роботи з дорослими, які їх підтримують. Ми багато говорили з батьками, бабусями, дідусями та опікунами про те, що читання не повинно перетворюватися на змагання чи обов’язок. У нашому клубі нормально не дочитати книжку до кінця, нормально сказати, що історія не сподобалася, нормально мати власну думку про прочитане. Ми не вчимо дітей читати — ми створюємо умови, у яких читання стає природною частиною життя.
Зрештою саме цього ми й прагнули: щоб книжка перестала бути недоторканним предметом на полиці й стала звичним супутником повсякденності. Чимось таким самим природним, як ранкова кава чи улюблена прогулянка містом. І, здається, нам вдалося зробити перші кроки в цьому напрямку.
Що показав перший сезон?
Перший сезон перевершив наші очікування вже на етапі набору. Ми отримали більше заявок, ніж могли прийняти, і це стало важливим сигналом: у місті справді існує запит на регулярні читацькі події для дітей та підлітків. Водночас ми не хотіли втрачати зв’язок із тими, хто не потрапив до клубів, тому почали розвивати відкриті події для ширшої аудиторії.
Так з’явився цикл зустрічей «Створюючи книжку», де діти могли познайомитися з людьми, які працюють над книжками: авторами, перекладачами, ілюстраторами та іншими фахівцями книжкової сфери. Ці події дозволили нам розширити взаємодію з дитячою аудиторією та показати, що книжка — це не лише готовий предмет на полиці, а результат роботи багатьох людей.
Перший сезон також допоміг нам перевірити головну гіпотезу: дітям потрібні такі місця. Спільне читання стало лише точкою входу. Згодом клуби почали виконувати значно ширшу роль. Для когось вони стали способом інтегруватися в нове місто, для когось — можливістю знайти друзів чи практикувати українську мову в безпечному середовищі. Через книжки діти відкривали для себе сучасних українських авторів, нові видавництва та поступово знайомилися з тим, як працює український книжковий ринок.
Важливою складовою перших двох сезонів стала можливість безоплатно надавати учасникам книжки для читання. Ми отримали багато вдячних відгуків від батьків, адже не кожна родина сьогодні може регулярно купувати нові видання. Такий підхід допоміг зробити участь у клубі більш доступною та зняти додаткові бар’єри для залучення дітей до читання.
Паралельно ми багато вчилися самі. Перший сезон допоміг нам сформувати власний підхід до роботи з дитячою аудиторією: зрозуміти, як будувати структуру зустрічей, які активності найкраще працюють і що створює для дітей відчуття особливого досвіду.
Ми переконалися, що важливою є не лише книжка чи обговорення. Значення має простір, у якому відбувається зустріч, можливість зафіксувати спогади на світлинах, невеликі частування чи несподівані деталі, які залишаються в пам’яті. Діти часто запам’ятовують атмосферу через кольори, запахи, смаки та текстури. Саме з таких дрібниць складається досвід, до якого хочеться повертатися.
Мабуть, головним результатом стало усвідомлення того, що читацький клуб для дітей — це не лише про книжки. Це про спільноту, довіру, нові знайомства, досвід взаємодії та відчуття приналежності. А книжка стає тим приводом, який допомагає всьому цьому народитися.
Другий сезон: про книжки, різність і вміння слухати
Перший сезон завершився навесні, після чого ми взяли паузу, щоб осмислити отриманий досвід. Нам було важливо не лише підбити підсумки, а й зрозуміти, що працює найкраще та які елементи програми потребують доопрацювання. Водночас запит на участь у клубах залишався високим, тому вже восени ми запустили другий сезон.
Ми свідомо зберегли основну програму майже без змін. З одного боку, це дозволяло використати напрацьований досвід, а з іншого — дало можливість перевірити, як на ті самі книжки, теми та активності реагуватиме інша група дітей. Це стало своєрідним дослідженням: ми спостерігали, що залишається універсальним, а що потребує адаптації залежно від конкретної аудиторії.
Другий сезон ще раз нагадав нам, що не існує двох однакових читацьких клубів, навіть якщо програма залишається незмінною. Діти приходять із різним життєвим досвідом, різними сімейними історіями та різним баченням світу. Саме тому кураторкам важливо залишатися гнучкими та бути готовими до розмов, які неможливо передбачити заздалегідь.
Особливо яскраво це проявилося під час обговорення книжки Олі Русіної «Абрикоси зацвітають вночі». Діти по-різному реагували на історію залежно від власного досвіду війни. Для когось описані події були близькими та болісно знайомими, а для когось — значно віддаленішими. Такі моменти ставали викликом для кураторок, адже потрібно було побудувати розмову так, щоб кожна дитина почувалася почутою і різний досвід не розділяв учасників, а допомагав їм краще зрозуміти одне одного.
Саме під час другого сезону для нас остаточно викристалізувалася ще одна важлива функція читацького клубу. Він виявився не лише простором для розмов про книжки, а й місцем, де можна вчитися приймати різність. Тут діти практикують уважне слухання, знайомляться з поглядами, відмінними від власних, вчаться співпереживати персонажам і людям поруч.
Зрештою ми зрозуміли, що книжка часто стає лише відправною точкою для значно ширших розмов — про досвід, цінності, втрати, дружбу, страхи та надії. А здатність почути іншу людину й поставитися до неї з емпатією є, мабуть, одним із найважливіших результатів, які можуть дати читацькі клуби.
Як підтримували інтерес дітей, коли не було клубів?
Наші читацькі клуби існують сезонно: ми запускаємо сезон із певної кількості зустрічей, а потім беремо паузу. Ми навмисно так будуємо графік, бо вже з набутого досвіду бачимо, які пори року більш сприятливі для різних вікових категорій дітей. Крім того, коротші сезони дозволяють молодшим учасникам не втрачати фокус уваги й не втомлюватися від регулярного відвідування клубів.
Коли у нас немає публічних активностей, ми все одно залишаємося на зв’язку з дітьми та батьками в чатах і радо ділимося іншими можливостями в місті. Один із плюсів невеликого міста полягає в тому, що можна вийти по каву чи книжку в книгарню й зустріти там учасників клубу та трохи потеревенити про життя чи прочитане.
Ми також радо консультуємо з вибором книжок, якщо до нас звертаються за порадою, і намагаємося створювати публічні події, які будуть цікавими та корисними для дітей і підлітків.
На щастя, у нас є чудові партнери — видавництва «Ранок», Readberry, «Видавництво Старого Лева» та «Жорж», з якими ми вже реалізовували події для молодшої аудиторії. Цей список точно буде поповнюватися, адже ми маємо ще багато ідей і бажання створювати більше якісного контенту для дітей. Українські видавництва сьогодні мають надзвичайно сильні каталоги дитячої та підліткової літератури — потрібно лише більше людського ресурсу, щоб знайомити з ними читачів.
Для нас важливо, щоб читацький клуб не існував лише в межах окремого сезону. Ми хочемо, щоб інтерес до книжок, нових історій і спільноти залишався з дітьми й після завершення зустрічей. Тому підтримуємо цей зв’язок настільки, наскільки можемо.
Але на цьому досвід «Текстури» не вичерпується, адже попереду були ще інші види читацьких активностей, зокрема – дискусійний клуб для підлітків. І про це ви прочитаєте вже за тиждень у другій частині цього матеріалу.
Матеріал підготували в межах проєкту «Сприяння діалогу для інтеграції та стійкості в громадах Івано-Франківська» завдяки підтримці благодійної організації Renovabis.
Книжкове бінго на «Книжковому Арсеналі» — пізнавальна гра-знайомство з новинками сучасної української дитячої літератури й водночас зустріч з улюбленими письменниками – лабораторія дитячого читання НЦ «Мала академія наук України».
Учасники — письменники та письменниці на сцені, зі своїми новинками, на початку представляють себе та свою новинку. Після цього гравці — діти з батьками мають вгадати цитати з восьми книжок — новинок 2026 року. Письменники та письменниці зачитуватимуть цитати з книжок своїх колег, а гравці вгадуватимуть, про чию книжку з присутніх на сцені йдеться. Якщо вгадали, ставлять у листочку бінго відповідну цифру відповідної клітинки.
Перші троє учасників гри, які зберуть повне книжкове бінго на своєму аркуші, стають переможцями й отримають подарунки від Книжкового Арсеналу. Також буде можливість придбати книги всіх присутніх авторів(-ок) і отримати автограф.
25-26 липня в Окольному замку в Луцьку пройде VI Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера». Серед учасників і учасниць цьогорічної програми підтверджено імена Валерія Пузіка, Анастасії Левкової, Галини Крук, Мирослави Барчук, Євгена Ліра.
Цього року «Фронтера» традиційно об’єднає літературу, музику, стендап, дипломатію і медіа. Як і торік, планується окрема дитяча програма. Вгадайте, хто нею опікується? Правильно: ваша дорога БараБука!
Тож про подробиці ще писатимемо згодом, а поки що плануйте собі літній відпочинок у Луцьку.
Коваленко Олексій
Ботанік, працює у Природничому музеї в Києві (Національний науково-природничий музей НАН України). Автор науково-популярних книжок про ботаніку для дорослих та дітей.
У вільний час розповідає історії про живих істот нашої планети у форматі екскурсій, лекцій, дописів в соцмережах, відео на YouTube (канал «Довколаботаніка») та книжок для дорослих та дітей. Автор книжок «Фрукти проти овочів», «Рослини-прибульці. Як борщівник та амброзія захоплюють Землю», «Звичайна екзотика. Історія рослин, які ми їмо», «Планета грибів. Як гриби годують, лікують і вбивають нас» (усі видані у «Віхолі»), а також «Планета у лапах. Як тварини оберігають довкілля» та «Хто такі хижі рослини?» («Видавництво Старого Лева»).
Пізнавальна книжка для дітей «Планета у лапах. Як тварини оберігають довкілля» потрапила в довгий список Топу БараБуки 2024.
«У дитинстві я мав два найбільші захоплення – футбол та книжки. Читав я їх усі підряд, але згодом збагнув, що найбільше люблю книжки про природу, – поділився з БараБукою Олексій Коваленко. – Мої футбольні друзі часто кепкували з мене: казали, що бачили, як я йшов із сільської бібліотеки й ніс купу книжок, що навіть голови не було видно. Але найстрашніше, вони казали, що всі ці книжки були про глистів! Мене дуже обурювало таке кепкування, адже книжок про глистів на всю бібліотеку було лише дві. Я пишу книжки для дітей, щоб вони мали змогу прочитати більше історій про різних дивовижних істот із усіх куточків нашої планети».
Книжковий Арсенал 2026: програма
28-31 травня у столиці пройде традиційний фестиваль «Книжковий Арсенал». Фокусна тема цьогорічного Книжкового Арсеналу — «Нести свою свободу». Дитяча програма пройде під гаслом «Сміливість першої спроби» та кураторством письменниці Олі Русіної.
Квитки та абонементи можна придбати під час відвідування Фестивалю в касі Мистецького арсеналу або онлайн.
Єлизавета Жигалова
Оглядачка БараБуки, випускниця Літньої школи з літературної критики від НЦ «МАНУ». 16 років. Читаю ще з дитинства й часто відвудую місцеву бібліотеку для пошуку цікавих, вінтажних книг та унікальної національної класики. Захоплення літературою привело мене до участі в Малій академії наук, де я досліджую українську та світову літературу, а також пишу власні твори. Брала участь у абстрактному конкурсі «Антитвір» від Книжкового Арсеналу, де перемогла разом із іншими учасниками. Зараз допомагаю розвиватись юним авторам і обожнюю вистави МУР.
