Сьогодні ми вирішили поділитися з вами не лише враженнями, а ще й зажурою та сподіваннями, пов’язаними з одним непересічним виданням дитячо-підліткового фентезі. Проте давайте все за порядком. Передовсім у книжці привертає увагу мистецький клас видання: матова тверда палітурка пишається фантастичною ілюстрацією Надії Дойчевої-Бут. Мисткиня наділила ще й кожен розділ книжки насиченим та ласкавим до ока алегоричним малюнком із ниткою невловимого, але рідного мотиву, що залишає тривкий український флер. Цупкий та фактурний, ледь жовтуватий папір протиставляє себе холодній канцелярській білизні й безособовості, забезпечуючи щільне зчеплення з читачем. Нетиповий, помірно великий шрифт барви какао знижує контрастність та пом’якшує сприйняття тексту – як у тривалих читацьких марафонах, так і під час імпульсивних спроб почитати в динамічних обставинах.
Подвійна рекомендація середньому-старшому шкільному вікові, очевидно, пов’язана з винятковою літературністю й сугестивністю мови автора, що робить твір радше надвіковим, але непростим для сприйняття молодшим дітям чи, приміром, на слух. Майстер візуального навіювання, драматург, кіносценарист і режисер Олександр Денисенко створює неймовірно об’ємний текст, за яким абсолютно відчутно існує вимислений до дрібних деталей світ роману, що розгортається не на порожньому місці чистого аркушу, а з достеменно оживленої реальності без видимих швів та місць склеювання. Чудовим досвідом читання цієї книжки для сучасних споживачів візуального фаст-фуду стане рідкісний випадок мимовільного проживання роману, свавілля уяви, провокованого невичерпаністю, зазвичай не властивою дитячому текстові. Бо дива починаються там, де бічним поглядом ухоплюєш не облуплений краєчок сцени, а процес панорамного розгортання самодостатнього світу за межею фокусу нарації.
Чудовим досвідом читання цієї книжки для звичних споживачів візуального фаст-фуду стане рідкісний випадок мимовільного проживання роману, бо дива починаються там, де за межею фокусу нарації поглядом вхоплюєш не облуплений краєчок сцени, а процес панорамного розгортання самодостатнього фентезійного світу
Книжка перша гаданої квадрології «Межник, або Всесвітнє Свавілля» знайомить нас із немовлям Марком Рисочкою. Перипетії, що розгортаються довкола цього буцика, вражають своєю зухвалою маловірогідністю й непідступною логікою послідовностей заразом. Малюк із непростою історією походження та поки малозрозумілими здібностями є об’єктом ловів та опіки потойбічних сутностей, міського й заміського дрібного криміналітету та, на перший погляд, цілком протилежних чарівних сил. Проте не подумайте, за всіма викрутасами й чарами сюжет не стає казковим – у цьому світі не існує однозначного, а отже, хрестоматійного, урізаного світла, як не існує в романі й безумовної пітьми.
Подієвість оповіді не переважає, а повноцінно врівноважується й мережиться рефлексіями та внутрішніми діалогами, відчуттями й розмірковуваннями персонажів. Характер численних подій приємно вивищується над модним на фентезійній ниві батально-героїчним напрямком. Розваг у книжці – хоч греблю гати. Прекрасним тонким гумором автора просотаний кожен порух героїв. Тут тобі й привиди, що викладають і полюбляють горори, романтика мафіозного кагалу, детективні переслідування, пом’якшені екскурсійними описами мальовничого Луцька, знайдеться й драматична таїна походження з маленькою історією кохання, заразом. Ви вже в захваті?
Якщо придивитись до оформлення обкладинки, можна подумати, що видання передвіщає дитяче відгалуження «Українських майстерень фантастики» видавництва «Грані-Т». На останній сторінці книжки навіть уміщено анонс продовження – «Межник. Срібний дощ над Брамою Шафарки» з уже готовою магічною ілюстрацією Надії Дойчевої-Бут, проте минає п’ятий рік, а продовженням навіть не віє. Складно висновувати однозначно, що стало перепоною грандіозним планам чудового видавництва і прекрасного автора, проте зачин продемонстрував, як на мене, тектонічний потенціал українського підліткового фентезі й має прикметні ознаки випадку, коли визначні результати творчості мають дорівнювати усвідомленій відповідальності. Дитяча українська література не така заможна подібними творами, щоби просто вкотре втратити Марка Рисочку, цього разу назовсім.
